Внимание! greendiplom.ru не продает дипломы, аттестаты об образовании и иные документы об образовании. Все услуги на сайте предоставляются исключительно в рамках законодательства РФ.
Допустимые уровни и средства нормализации уровней напряженности электростатического поля» Выполнил: студент 416 группы Селенков Н.В. Проверил: доцент Федоров С.И. Санкт-Петербург , 2005 год План: 1. Э
Упорова Г.И. Исполнитель: стажер-исследователь Далькэ И.В. Сыктывкар 1998 Содержание Введение………………………………………………………………………………….…..2 История науки как особая отрасль знания…………………………………………………3 Генезис на
Валюта и валютные ценности. Вопрос 2. Курсы валют и способы их котировки. Валютные коды. Вопрос 3. Эволюция принципов определения величины курсов валют. Вопрос 4. Факторы, определяющие величину ку
Коррозионные разрушения — это основной вид износа металлического кузова и кабин. Здесь имеет место электрохимический тип коррозии, при котором происходит взаимодействие металла с раствором электролита
Рисунок может выступать и как самостоятельный вид творческой деятельности. Виды рисунка различаются по технике исполнения, по назначению, темам и жанрам. Основные средства художественной выразительно
Задание выдано 12.04.05 Срок сдачи 31.05.05 Руководитель __________ 1 ПРОИЗВОДСТВО ЗАГОТОВОК В МАШИНОСТРОЕНИИ МЕТОДОМ ГОРЯЧЕЙ ОБЪЁМНОЙ ШТАМПОВКИ 1.1 Исходные данные "; echo ''; Рисунок 1.1 - Эскиз ше
Налоговая система должна органически влиять на укрепление рыночных отношений в стране, способствовать развитию предпринимательства и в то же время препятствовать падению уровня жизни низкооплачиваемых
Железногорск 2006 г . Диэлектрики. Общие сведения. Все вещества по электрическим свойствам условно делятся на три группы – проводники, диэлектрики и полупроводники. Диэлектрики отличаются от других в
Сукупність технічних пристроїв (машин, знарядь праці, засобів механізації), що виконують даний процес є об'єктом управління.
Сукупність засобів управління і об'єкту утворює системи керування.
Основна мета автоматичного керування будь-яким об'єктом або процесом полягаємо в тому, щоб безперервно підтримувати із заданою точністю необхідну функціональну залежність між керованими змінними, що характеризують стан об'єкту, і діями, що керують, в умовах взаємодії об'єкту із зовнішнім середовищем, тобто за наявності як внутрішніх, так і зовнішніх обурюючих дій.
Математичний вираз цієї функціональної залежності називається алгоритмом керування. Для здійснення автоматичного керування створюється система, що складається з об'єкту, що керує, і тісно пов'язаного з ним пристрою, що керує. Як і всяка технічна споруда, систему керування прагнуть створити як би конструктивно жорсткою, динамічно «міцною». Система повинна бути здатна виконувати визначену для неї програму дій, не дивлячись на неминучі перешкоди з боку зовнішнього середовища. Динамічно керовані процеси мають місце в живих організмах, в економічних і організаційних людино-машинних системах.
Закони динаміки в них не є основними і такими, що визначають принципи керування, як це властиво технічним системам. У автоматизованих системах керування технологічними процесами роль динаміки безперечна, але вона стає все більш очевидною і в інших сферах дії АСК ТП у міру розширення їх не тільки інформаційних, а й керуючих функцій. . Цілеспрямовані процеси, що виконуються людиною для задоволення різних потреб, є організованою і впорядкованою сукупністю дій, які діляться на два основні види: робочі операції і операції керування.
Монтаж засобів автоматизації, контролю і керування на більшості підприємств здійснюють спеціалізовані монтажні трести і управління. До складу даних структур крім усього іншого входять і налагоджувальні управління.
Монтажні управління укладають з підрядчиком договори на виконання робіт по монтажу устаткування автоматизації, а налагоджувальні управління виконують на всіх об'єктах роботи по випробуванню, перевірці, наладці і пуску змонтованого устаткування. Перш ніж приступити до виконання робіт монтажне управління повинне мати в наявності наступний пакет документів: 1. Проектна документація : монтажна, пусконалагоджувальна і експлуатаційна. 2. Структурні схеми виробництва та автоматизації. 4. Функціональні схеми автоматизації процесів. 5. Плани розташування щитів, пультів і трас з'єднань. 6. Заявочні відомості приладів засобів автоматизації, електричної і трубопровідної арматури, щитів, пультів, монтажних матеріалів і нестандартного устаткування. 7. Принципові електричні, пневматичні і гідравлічні схеми контролю автоматичного регулювання, управління, сигналізації і окремі схеми живлення. 8. Загальні види щитів і пультів. 9. Монтажні схеми щитів, пультів та таблиці для монтажу електричних трубних проводок. 10. Схеми зовнішніх електричних трубних проводок. 11. Кросові відомості (таблиці підключення). 12. Розрахунки регулюючих органів, параметри настройок регуляторів і розрахунки звужуючих пристроїв. 13. Плани розташування систем автоматизації, електричних трубних проводок. 14. Замовні специфікації приладів і засобів автоматизації, електроапаратури, щитів і пультів, кабелів і проводів, основних монтажних матеріалів і виробів.
Типовий перелік монтажних робіт що виконуються на об ’ єкті автоматизації: 1. Розробка плану монтажних робіт. 2. Стендова перевірка приладів для монтажу. 3. Виготовлення металоконструкцій. 4. Комплектація відбіркових пристроїв, а при необхідності їх виготовлення. 5. Монтаж захисних коробів. 6. Монтаж металоконструкцій. 7. Монтаж відбіркових пристроїв. 8. Монтаж кабельних конструкцій. 9. Монтаж захисних трубних блоків.
Показники ефективності процесу. Фільтрування це процес розділення неоднорідних систем здійснюваний в апаратах званих фільтрами. Рушійна сила процесу фільтрування – різниця тиску в суспензії, що розділяється, і за перегородкою, що фільтрує. Ця різниця тиску витрачається на подолання потоком гідравлічного опору шару осаду і перегородки, що фільтрує. Різниця тиску в цьому процесі може бути створена: 1. Масою стовпа суспензії. 2. Вакуумуванням. 3. Нагнітанням рідинними насосами. 4. Подачею стислого газу. 5. За допомогою відцентрових сил.
Процес фільтрування зазвичай не закінчується розділенням суспензії на осад і фільтрат. Осад часто потім піддається промивці іншими рідинами, продуванню або просушуванню.
Застосовується два способи фільтрування – з утворенням осаду і із забиванням пір.
Апарат в якому можна здійснювати обидва процеси розділення неоднорідних систем - осадження і фільтрування називають центрифугою.
Центрифугування - це процес механічного розділення рідких неоднорідних систем в полі відцентрових сил, що виникають при повідомленні замкнутому об'єму рідини обертального руху. Рушійною силою процесу є різниця відцентрових сил, що діють на частинки твердої фази, і на рідину, що оточує їх. Фільтрування в полі відцентрових сил відбувається за тими ж законами, що і під дією перепаду тиску. Якщо осад можна вважати нестискуваним, а витрата суспензії, що подається, забезпечує мінімальний шар рідини над осадом протягом всього періоду завантаження, то швидкість фільтрування можна вважати постійною, а час фільтрування рівним часу завантаження.
Робочий цикл центрифуг, що фільтрують, включає операції завантаження суспензії, фільтрування, промивки, осушення і вивантаження осаду. У осаджувальних центрифугах фільтрування замінюється осадженням, промивка осаду відсутня, але з'являється операція видалення рідини, що зібралася над осадом. Вони призначені для розділення емульсій і суспензій, що погано фільтруються, а також розділення суспензій по розміру частинок твердої фази, тобто виділення з них частинок розміром більше заданого . Над сформованим в осаджувальних центрифугах осадом звичайно залишається тонкий шар вільної рідини, тому осад має високу вологість. По режиму роботи виділяють центрифуги періодичної і безперервної дії. Для перших характерне послідовне здійснення операцій робочого циклу у всьому об'ємі ротора, для других - одночасне виконання операцій на різних ділянках ротора при
Основна величина, що характеризує центрифуги, - це тиск фільтрування, який обчислюється в результаті ділення значення відцентрової сили що розвивається при центрифугуванні на значення середньої поверхні фільтрування. Для підтримки матеріального балансу в центрифузі не встановлюють регуляторів, оскільки рівень фугату і осаду підтримується шляхом їх вільного видалення. Стабілізація витрати суспензії і дотримання балансу забезпечують постійну продуктивність центрифуги.
Показником ефективності центрифуги може служити її продуктивність і здатність при значних обурюючих діях забезпечувати задану вологість осаду. Про тепловий баланс у процесі центрифугування є сенс згадувати тільки коли йде мова про температуру підшипників, що не може перевищувати рекомендовані граничні показники котрі забезпечують безаварійну і стабільну роботу агрегату при високих обертах барабану характерних для цього процесу.
Температура у самій центрифузі не контролюється бо не має значення для процесу.
Переваги центрифуг перед фільтрами: вища інтенсивність процесу за рахунок більшої рушійної сили, відсутність допоміжного устаткування (компресор, вакуум-насос), ширші можливості механізації і автоматизації процесу. Недоліки: складність конструкції, високі вимоги до точності виготовлення вузлів, підвищена витрата енергії на привід, мала робоча поверхня, висока вартість.
Контролюються витрати суспензії і фільтрату, каламутність фільтрату, кількість споживаної електродвигуном енергії. При перевантаженні електродвигуна спрацьовує сигналізація.
Контролю і сигналізації підлягають тиск масла в системі змащування і температура підшипників – при різкому падінні тиску і підвищенні температури спрацьовує пристрій захисту, що відключає центрифугу. Відключення проводиться і у разі вібрації барабана.
Регулювання відстійних центрифуг проводиться шляхом зміни тривалості відстоювання і осушення осаду.
Тривалість цих операцій змінюють шляхом зміни числа ходів поршня, при вивантаженні осаду поршнем, або зміною числа оборотів шнека в шнекових центрифугах.
Центрифуги періодичної дії мають дуже просту конструкцію і регулюючу дію можна було б вносити шляхом зміни тривалості окремих операцій залежно від вологості осаду. Але на практиці, за відсутності датчиків вологості, процес ведуть по жорсткій часовій діаграмі за допомогою командного приладу. Як параметр, що характеризує ступінь завантаження використовують значення рівня суспензії в барабані. Чутливим елементом рівня є пластинка, що контактує з верхнім шаром рідини в барабані. Цей же спосіб можна застосувати для контролю рівня твердого осаду, але як чутливий елемент застосовується гребінка, яка представляє опір тільки для твердої фази. Окрім цього для контролю завантаження застосовують так само датчики ємності, що вимірюють електричну ємність між датчиком і рівнем суспензії в барабані або його стінкою, датчики швидкості обертання барабана і потужності приводного електродвигуна. Щоб поліпшити експлуатаційні характеристики центрифуг застосовують зміну швидкості обертання ротора при здійсненні різних операцій, тому що кожній з операції відповідає своя оптимальна швидкість. Для цього як рушій застосовують спеціальні електродвигуни і командні пристрої з жорсткою програмою.
Прилади „Сапфір 22” випускають в декількох модифікаціях, призначених для вимірювання надмірного тиску ( ДИ ), вакууму ( ДВ ), надмірного тиску і вакууму (ДИВ), абсолютного тиску (ДА), різниці тиску ( ДД ), гідростатичного тиску ( ДГ ). Основною якісною відмінністю перетворювачів 'Сапфір-22' є використання невеликих деформацій чутливих елементів, що підвищує їх надійність і стабільність характеристик, а також забезпечує стійкість до вібрації. При здійсненні ретельної температурної компенсації гранична погрішність приладів може бути понижена до 0,1 %. Оскільки у процесі центрифугування є деяка вібрація, а по виходу процесу за граничні рамки вона може стати і дуже значною, то вибір пристрою що має добру стійкість до вібрації вкрай необхідний.
Регулятор Р25 як і прилад А 542 використовує на вході теж струмовий уніфікований сигнал 4 – 20 мА і видає на виконуючий пристрій командний струмовий сигнал від 0 до 5 мА. Електропневмоперетворювач ЕП 5 та виконавчий механізм (клапан) були обрані як стандартні й найбільш пристосовані до потрібних умов регулювання витрати. (Дивись далі „Розрахунок регулюючого клапана”)
Креслення функціональної схеми автоматизації процесу центрифугування накреслене на аркуші формату А1 у лівій його половині. На цьому ж аркуші є ще креслення схеми зовнішніх з ’ єднань яке накреслене у правій його половині, там же зображений стандартний кутовий штамп і три таблиці пояснень над ним. На функціональній схемі автоматизації намальовано умовне позначення центрифуги у вигляді двох на півкіл (знизу великого, а з верху меншого розміру) усередині яких намальовано коло трохи меншого діаметру, чим мале півколо. На відстані 1 сантиметр від верхнього краю малого півкола прокреслена дуга кола, приблизно одна третина від передбачуваного повного кола, за годинниковою стрілкою, починаючи від горизонтальної лінії перетину початку нижнього півкола зліва і початку верхнього з тієї ж сторони. Подібні ж крапки в лівій і правій частині зображення з'єднуються горизонтальними лініями. Проміжок між верхнім півколом і дугою кола повністю зачорнюється. З правої сторони на горизонтальній лінії, що сполучає кінці напівкіл, намальований трикутник що зображає умовне вікно вивантаження осаду.
Великим катетом трикутника є більша частина горизонтальної лінії, а менший катет проведений під прямим кутом вгору – обидва катети зображено лініями завтовшки 0,5 мм. На 0,5 сантиметра від гіпотенузи цього трикутника, яка зображена лінією завтовшки в 1 мм, паралельно їй, намальована такої ж товщини лінія потоку осаду. Дійшовши до перетину з правою верхньою крапкою нижнього півкола умовна лінія потоку осаду продовжується в право по горизонталі на відстань трохи менше ніж потоки фільтрату і вакуум лінії. Всі лінії всіх потоків на кресленні мають однакову товщину – 1 мм.
Умовне позначення центрифуги намальоване лініями завтовшки - 0,5 мм, окрім ліній обумовлених вище. Над лініями потоків намальовані пояснюючі написи і в розривах довжиною 1 см усі ці потоки пронумеровані. Лінії потоків суспензії, фільтрату і осаду мають на своїх кінцях
Усередині кола проставлено буквене позначення пристрою у верхній половині, і номер його позиції на схемі у нижній. Всі кола що позначають прилади контролю, реєстрації і регулювання на схемі зображені і позначені однаково. Відповідно умовні позначення пристроїв і приладів позначені таким чином: діафрагма – FE; перетворювач перепаду тиску – FT; прилад реєструючий, такий, що показує, сигналізує – FIRA (прилад знаходиться на щиті оператора і тому коло що його позначає розділене горизонтальною лінією навпіл – розташування позначень залишилося тим самим). Решта всіх позначень пристроїв виконана аналогічно і на схемі і в таблиці, що знаходиться в нижній частині. Ця таблиця умовно позначає щити: по місцю, перетворювачів і оператора – намальована лініями завтовшки 0,5 мм. При позначенні пристроїв контролю і регулювання рівня першою ставиться буква - L, єлекторпневмоперетворювач позначений буквами – LY (на щиті перетворювачів). Умовне зображення регулюючого клапана вписане в розрив, завдовжки 7 мм, лінії потоку суспензії і має ширину 3 мм. Від його центру вниз проведена лінія що завдовжки 1см закінчується колом діаметром 5 мм – це зображення застосовується одноманітно у всіх кресленнях.
Клапан намальований лініями завтовшки 0,5 мм і поряд з собою має позначення позиції: 2-5. Пристрої вимірювання і контролю тиску маркіруються на схемі першою буквою – P і далі згідно раніше описаному.
Витрата суспензії: На трубопроводі встановлюється діафрагма камерна FE-1-1, яка перетворює витрату в перепад тиску.
Перепад тиску подається на вимірювальний перетворювач «Сапфір 22 ДД ». У перетворювачі перепад тиску призводить до зміни опору тензорезистора і в електронному блоці ця зміна опору перетворюється в уніфікований струмовий сигнал 4-20 мА . Цей сигнал подається на вторинний прилад А 542 що показує, реєструє, з блоком сигналізації. Контроль і регулювання рівня суспензії в центрифузі: Рівень в центрифузі вимірюється за допомогою пластинки, яка контактує з верхнім шаром рідини в барабані. При зміні положення шару води пластинка повертається разом з валом, на якому встановлений ексцентрик. Переміщення останнього передає зусилля на «Сапфір 22 ДУ » В перетворювачі це зусилля призводить до зміни опору тензорезистора і в електронному блоці ця зміна опору перетворюється в уніфікований струмовий сигнал 4-20 мА . Цей сигнал подається на вторинний прилад А 542 що показує, реєструє, з блоком сигналізації. Одночасно сигнал від перетворювача подається і на аналоговий регулятор Р 25 в якому поточне значенні параметра порівнюється із завданням від задатчика і розраховується розузгодження. По вибраному закону регулювання (І; ПІ; П І Д ) видається сигнал на електропневмо перетворювач ЕП 5 в якому уніфікований струмовий сигнал 4-20 мА перетворюється в уніфікований пневматичний сигнал 0,02-0,1 Мпа . Цей сигнал подається на мембранний виконавчий механізм для переміщення штока
Контроль тиску: На трубопроводі видачі (видалення) фільтрату змонтований відбірковий пристрій тиску (бобишка з імпульсною трубкою). Вимірюване середовище поступає у вимірювальну камеру приладу «Сапфір 22 ДИ ». У якому вимірюваний тиск призводить до зміни опору тензорезистора і в електронному блоці ця зміна опору перетворюється в уніфікований струмовий сигнал 4-20 мА . Цей сигнал подається на вторинний прилад А 542 що показує, реєструє, з блоком сигналізації.
Клапан і запірні вентилі накреслені в стандартних розмірах ( 7 мм на 3 мм) з відведеннями в сторони на 1 сантиметр. Всі кола усередині яких вписані позначення діафрагми, трубних і електричних проводок мають діаметр один сантиметр. Вся схема накреслена лініями завтовшки 0.5 мм окрім ліній винесень завтовшки 0,3мм. Діафрагма позначена буквами – FE, трубні проводки цифрами від 01(введення живлячого повітря) до 07, електричні проводки позначені цифрами: 1 (введення електрики для підключення приладів і щитів); 2 (контрольний кабель сполучаючи щит оператора із сполучною коробкою); 3 і 4 контрольні кабелю щитів по місцю до сполучної коробки). До всіх умовних позначень електричних і трубних проводок проведені виносні тонкі лінії на полицях яких написані скорочені найменування пристроїв і матеріалів. Щити по місцю накреслені у вигляді довільних прямокутників усередині яких написаний номер щита і абревіатури приладів що монтуються на цих щитах.
Коробка сполучна зображається так само. Нижче за креслення схеми знаходиться умовне позначення панелей до яких підключається контрольний і силовий кабелі. Для застосування в автоматизації процесу центрифугування був вибраний кабель контрольний з мідними жилами в полівінілхлоридній ізоляції обгумований не горючою гумою, не броньований (без зовнішнього покриття), далі КВРГ .
Контрольний кабель КВРГ може експлуатуватися при температурі навколишнього середовища від - 50 до + 50 гр. Цельсія і відносної вологості 98% приведеною до температури 40 гр.Цельсія .
Трубна проводка це сукупність труб і трубних пневматичних кабелів, сполучних і приєднувальних пристроїв, арматури, пристроїв захисту, кріпильних і настановних вузлів і деталей, зібраних в цілісну конструкцію, прокладену і закріплену на елементах будівель і споруд або технологічному устаткуванні. За допомогою трубних проводок у вибраній схемі автоматизації процесу центрифугування були реалізовані імпульсні лінії зв'язку і командні лінії. Імпульсна лінія зв'язку це трубна проводка, що сполучає відбірковий пристрій з контрольно-вимірювальним приладом, датчиком або регулятором. Імпульсні проводки передають дію контрольованого або регульованого середовища на сприймаючі органи контрольно-вимірювальних приладів, датчиків або регуляторів безпосередньо або через розділові судини.
Командна лінія зв'язку це трубна проводка, що сполучає між собою окремі функціональні блоки автоматизації. Командні лінії зв'язку передають, пневматичний або гідравлічний, сигнал або команду, від вимірювального пристрою до регулятора, а від нього до виконавчого механізму або від передавального блоку
Довжина лінії передачі пневматичного сигналу не може бути більше 300 метрів зважаючи на значне запізнювання сигналу, яке призводить до погіршення динамічної характеристики всієї системи регулювання і управління. Для виконання імпульсних ліній зв'язку була вибрана труба водогазопровідна безшовна із сталі 20 з присадками хрому, нікелю і титану з умовним проходом 15мм, зовнішнім діаметром 14мм з товщиною стінки 2мм.
Заявлені максимальні експлуатаційні параметри: тиск умовний – 10 - 20 Мпа ; перепад тиску – 0,025 – 0,16М Па; максимальна температура до + 400 гр.Цельсія . Характеристики матеріалу труби і її граничні параметри з добрим запасом відповідають реальним режимам експлуатації і мікроклімату у виробничому приміщенні. Для виконання командних пневматичних ліній зв'язку була вибрана труба з поліетилену низької щільності марки ТПО (кабель пневматичний в оболонці з полівінілхлоридного пластикату) із зовнішнім діаметром вісім міліметрів і товщиною стінки один міліметр. Такі труби рекомендовані до прокладки в умовах дії пари кислот, лугів і середовищ з підвищеною вологість за відсутності механічних дій і в діапазоні температур від – 50 до + 50 гр.Цельсія . Оскільки ці труби застосовуватимуться усередині приміщення при нормальному температурному режимі і з підвищеною вологістю виключно для передачі пневматичного сигналу від електропневмо перетворювача ЕП 5 (0,02 – 0,1 Мпа ) до виконавчого механізму, то обмежень до їх застосування немає.
Монтаж відбіркового пристрою для вимірювання витрати: Для вимірювання витрати по методу перепаду тиску була вибрана стандартна діафрагма з кільцевими камерами. По місцю установки діафрагми розрізають трубопровід, на кінці труби, що обрізають, в рівень з її торцями насаджують фланці так щоб відстань між ними дорівнювала товщині камерної установки разом з прокладками. Вивіряють їх положення і приварюють. Потім вивіряють правильність положення діафрагми в кільцевих камерах – гостра кромка діафрагми повинна бути направлена у бік плюсової камери.
Плюсову камеру встановлюють на зустріч потоку так, щоб напрям потоку співпадав з напрямом стрілки на корпусі. У западини камер вкладають прокладки і встановлюють діафрагму між фланцями так щоб виступи у фланцях увійшли до западин камер і щоб прокладки не збилися з своїх місць. У цій конструкції відбувається суміщення діафрагми в камері, а так само камер між собою і фланцями. Фланці центрують по зовнішньому діаметру трубопроводу, що забезпечує необхідну співісність між отворами діафрагми і трубопроводу. Після цього фланці стягують болтами. При вимірюванні витрати рідини на горизонтальних або похилих ділянках трубопроводу сполучні лінії підключають до нижньої половини звужуючого пристрою, а вимірювальний прилад мають в своєму розпорядженні нижче, при необхідності розташувати його вище звужуючого пристрою у верхніх точках ліній встановлюють газозбірники.
Монтаж відбіркового пристрою для вимірювання тиску: Відбірковий пристрій встановлюють на прямолінійних ділянках трубопроводів так, щоб було забезпечено достатню відстань від запірних пристроїв, трійників, колін і розгалужень. При вимірюванні тиску води і рідин відбіркові пристрої
Бобишки і штуцери приварюють до трубопроводів електрозварюванням, матеріал бобишек і штуцерів повинен бути тієї ж марки, що і матеріал трубопроводу. Якщо вимірювальний прилад встановлюють на добірному пристрої, то замість запірного вентиля встановлюють триходовий кран, який дозволяє перевіряти прилад і продувати імпульсні лінії без демонтажу устаткування. При розташуванні вимірювального приладу на значній відстані від місця установки добірного пристрою запірні вентилі встановлюють у відбіркового пристрою і перед приладом.
Прилади для вимірювання тиску пари або рідини встановлюють на одному рівні з місцем відбору, якщо ж це не здійснимо, то проектом повинна бути визначена постійна поправка до показань приладу залежно від висоти його установки. Різьбові з'єднання добірних пристроїв ущільнюють прокладками. Для тиску до 2 Мпа і нормальній температурі застосовують шкіряні прокладки, для тиску до 5 Мпа свинцеві і паронитові, для тиску до 15 Мпа – випалену мідь, алюміній і фібру. Для трубопроводів з іншими параметрами температури застосовують гумові прокладки від – 20 до +130 градусів, фторопластові від – 75 до + 200 градусів, азбестові і металеві більш ніж + 200 градусів Цельсія.
Монтаж регулюючого клапана: Клапан вмонтовують на горизонтальній і прямій ділянці трубопроводу так щоб напрям потоку регульованого середовища співпадав з напрямом вказаним на корпусі клапана.
Нормальне положення клапана вертикальне. Якщо діаметр трубопроводу більше приєднувальних розмірів клапана то по індивідуальних кресленнях виготовляють перехідні патрубки з привареними до них фланцями для приєднання до фланців клапана і трубопроводу.
Регулюючі органи поступають на майданчик з приєднаними на прокладках патрубками і затягнутими різьбовими з'єднаннями. Перед монтажем клапан перевіряють на відповідність проектним даним: умовний тиск, температурна межа застосування, характеристика середовища і регулюючого органу. Внутрішня поверхня трубопроводу повинна бути ретельно очищена від грязі. З'єднання на різьбленні і фланцях повинне бути герметичним. Кінці трубопроводу в місці установки закріплюють на опорах, щоб зусилля від ваги або прогину трубопроводу не передавалося на болти фланцевого з'єднання.
Застосовують жорстке і гнучке зчленування виконавчих механізмів з регулюючим органом або безпосереднє їх з'єднання.
Застосовуючи відповідну передачу можна змінити закон руху регулюючого органу або поліпшити його характеристики. При монтажі пневматичних регуляторів безпосередньо під приладом може бути змонтована пневматична панель управління з допомогою, якою здійснюється перехід з автоматичного управління на ручне і назад.
Стисле повітря до приладу і регулятора підводять або від індивідуального повітряного фільтру і редуктора тиску, або від вузла централізованого живлення приладів. При монтажі всіх видів регуляторів необхідне таке взаємне розташування елементів системи, щоб при настройці регулятора або перестановці завдання на задатчику оператор міг з одного місця бачити значення регульованого параметра і положення регулюючого органу.
Монтаж регуляторів у виробничому приміщенні повинен забезпечувати зручність їх обслуговування при достатній освітленості і вільний доступ до елементів настройки.
Регулюючий орган це ланка виконавчого пристрою що безпосередньо впливає на процес, шляхом зміни пропускній спроможності і є змінним гідравлічним опором, що впливає на витрату середовища за рахунок зміни свого прохідного перетину.
Бувають регулюючі органи наступних типів: дискові, одно сідельні, дво сідельні, триходові, діафрагмові. Для того, щоб провести розрахунок регулюючого органу необхідно мати наступні дані: 1. Витрата середовища (у метрах кубічних в годину). Q max 2. Температуру (до виконавчого пристрою і після нього). T 3. Абсолютний тиск середовища (до пристрою і після нього). P 4. Перепад тиску. P 5. В'язкість, питомий об'єм і об'ємна вага. Для вибору необхідного регулювального клапана необхідно розрахувати максимальний коефіцієнт пропускної спроможності. K v max Формула розрахунку: 9.1 Числові дані для розрахунку: Максимальна витрата – 3,47 кг / сек.
Перепад тиску – 0,48 МПа . Температура середовища + 50гр.Цельсія. В ’ язкість – 1100 кг на метр кубічний. k = 1,2 - коефіцієнт.
Романков П.Г и др . «Процессы и аппараты химической промышленности». Москва «Химия» 1989 год.
Голубятников В.А. Шувалов В.В. «Автоматизация производственных процессов в химической промышленности». Москва «Химия» 1985 год. Клюев А.С и др . «Проектирование систем автоматизации технологических процессов». Справочник Москва « Энергоатомиздат » 1990 год.
Казьмин П.М. «Монтаж, наладка и эксплуатация автоматических устройств химических производств». Москва «Химия» 1979 год.
ЗМІСТ Вступ. 1. Завдання монтажних організацій , перелік монтажних робіт . 2. Опис технологічного процесу . Матеріальні і теплові баланси.
оценка дачи рыночная в Туле оценка объектов незавершенного строительства в Липецке экспертная оценка оборудования в Белгороде НАШИ КОНТАКТЫ ДОБАВИТЬ ЗАКАЗобратный звонок |